unisusanjimen, posting in ukrsuchlit:

Вчера нашел такой сервис шпи0н в контакте и по-доброму охуел.
Я уверен, что сайт скоро прикроют и программистов Контакта, которые допустили такую дыру уволят или хорошенько поимеют.
Сайт конечно безполезный для меня (я слежкой не страдаю), но по сути открывает возможности читать любые сообщения любого юзера вконтакте.
Для примера я заглянул в сообщения своей верной подруги и вот это сообщение мне не понравилось от тебя, Асечка (я понимаю, что мы с тобой давно не встречаемся, но направо и налево не нужно про меня всякое рассказывать. Спрячь свою ревность подальше...)

maxatma:

Патент № 6 293 874. Развлекательный аппарат для пинания собственных ягодиц на ручном приводе

Механизм, созданный радением изобретателя Джо Армстронга, снабжен ручными педалями, приводящими в движение цевочное колесо. На колесе, расположенном позади пользователя, закреплены четыре ботинка, которые за один оборот педалей четыре раза пинают его пониже крестца.



(перепост від sashatodorchuk )

кОпаймося!!!!!!!)))))

with_guitar:

( Ви збираєтесь переглянути матеріали, які можуть бути не доречними для дітей. )

whitesweetaz, posting in sensuality_art:

my_yanny, posting in sensuality_art:

ulvic:
ютуб юзер ульвікстер виклав цікаве відео...

chudisko:

hantengry:

ТІ хто читає мій журнал, могли помітити, що в часи студентської молодості мене оточувала купа химерних персонажів і всіляких фріків, настільки фріків і настільки химерних, що зараз я вже навіть сумніваюся чи існували вони насправді і чи не були вони всього лише породженнями моєї уяви. Більше того, всі ці персонажі були якісь такі архетипічні чи що, своїм життям і поведінкою вони давали такі універсальні пояснення сутності людської природи, що якби я мав хоч трохи більше навиків розшифрування, я би розбирався в людях значно краще.

От наприклад жила в гуртожитку поверхом вище дівчина здається Іра, хоча вже й не памятаю точго, але не важливо. Ця Іра буля для мене особою моторошною, бо для людей навіть цинічних, але все ж хоч трохи чутливих, люди божевільні будь якого ступеня завжди моторошні. Десь я навіть читав про причини таких відчуттів, але точно вже не згадаю.

Ця Іра не те щоб була вже зовсім буйною, так , легкі зсуви трошки більше загальноприйнятої норми і теоретично з такоб людиною можна навіть співіснувати. кожен день в транспорті можна побачити значно більш вражаючи екземпляри. Та й екзистенційна проблема дівчини була в принципі подібна до тої, що вирішують більшість людей - вона хотіла щоб її всі любили і поважали, просто шляхи досягнення цієї мети були екзотичниими. До речі на вигляд вона була такою собі білявкою з непоганою фігурою.

Іра була дівчиною надзвичайно сексуально альтруїстичною, іншими словами вона давала всім абсолютно просто так, не за гроші чи там наприклад похід в ресторан - за повагу і знаєте значимість чи що. Тобто мабуть вона собі думала що вона просто подобається хлопчикам і той факт що хлопчики ніколи не приходять вдруге і весь процес зваблення зводиться до випивання пляшки горілки з пивною поліровкою в гуртожитківській кімнаті час від часу викликав у неї недитячі когнітивні дисонанси. Дисонанси в свою чергу часто виливалися в демонстративні і місцями навіть досить екзотичні спроби самогубства. Самий екзотичний був спосіб убитись скинувши на себе шафу, Іра ясно що лишилася жива але з під шафи самотужки вибратися не могла, так і пролежала кілька годин чекаючи сусідку. Про розрізання шкіри на запястях я взагалі мовчу, це тілкьи при мені траплялося двічі, а судячи з кількості шрамів, то Іра це практикувала регулярно, хоча би пару разів на квартал.

Тут ще треба зазначити, що сексуальний альруїзм героїні був цікавим чином вибірковим. Тобто очевидно процес відмови їй теж подобався і шо характерно існували навіть такі персонажі які досить наполегливо і безуспішно шукали її прихильності протягом довгого часу. Зайве зазначати. що такі особистості як правило критично оцінювали свої шанси з приводу потрахатися в умовах конкурентної боротьби.Я думаю що холодність і зневага Іри їх остаточно добивали.

Я тільки зараз розумію причину її перманентної ворожнечі з дівчатами з кімнати напроти , яка у нас називалася "проклята кімната". Всі її жительниці примудрялися зберігати спадкоємність традиції не дивлячись на велику плинність особового складу.Це була не просто нечесна, на межі демпінгу конкуренція, до "проклятої кімнати" це було протистояння двох світоглядів. Дівчата з кімнати напроти якраз альтруїстками не були, а були шо називається блядями і ставилися до цього з належним прагматизмом і матеріальним виграшем, втім досить незначним як я дивлюся зараз. Але студенство, біднота. Все приходить з часом. Ці сварки набули статусу епічних, хоча нічого такого я не бачив а суджу тільки з чуток і розповідей.

Ми з нею перетиналися якось випадково хоча й регулярно. Один час вона навіть шось частенько заходила до мене з приводу якоїсь там теорії ймовірності чи не знаю навіть чого, точно памятаю що пропонувала роботу. Зі мною вона взагалі була бізнес леді, а я потроху підігравав. Більше того один раз щось запропонувала мені роз'вязати якусь там контрольну за гроші. Я звичайно зрозумів, що контрольна їй скоріше за все похуй та й грошей у неї немає, просто людині приємно побути роботодавцем. І хоча домінучим моїм почуттям по віддношенню до неї була жалість, я все ж таки не став заходити настільки далеко і за традицією відморозився, для переконливості ще й бухнув, щоб уже точно ніяких питань не виникало. Також, при кожній зустрічі, Іра розповідала мені про свої робочі успіхи, а коли ми якось випадково йшли разом до метро то навіть пропонувалал мені дати їй резюме і значить забезпечити мені протекцію, казала що якраз їде на роботу, хоча всі знали що їде вона на Фрунзе, вона там проходила якісь процедурки. Ну і інші всякі випадки були, про один з яких я навіть промовчу з пристойності.

До своїх гуртожитківських сусідок вона до речі ставилася добре, в мене взагалі склалося враження що людина вона була добра, але ті все одно регулярно збігалли, врешті до неї стали селити виключно заочниць, що приїжджали на сессію. Втім заочниці теж досить часто збігали. ну от уявіть, приходите ви додому з пар там чи екзамену. а тут на підлозі шафа, а під шафою ваша сусідка. Стресс все-таки.

До речі колись вона показувалал стриптиз в моїй присутності, ну зазвали її коли компанія підпила і захотіла видовщ. Власне самого стриптизу я так і не побачив - нерви здали раніше, бо видовище було жалюгідне в вищій мірі. Не в останню чергу тому, що стриптизерка ледве трималася на ногах і всі свої пяні заноси намагалася подавати як такі собі граційні жести. Навіть не знаю що було б якби додивися, може стриптиз би зненавидів. Я до речі в житті стриптизу так і не бачив ніколи.

І от десь з пів року тому я її зустрів на вулиці. Ну поздоровалися і якось я так з несподіванки стремонувся, що зараз вона мені знову почне роботу пропонувати, що якось так нічого не спитавши і звалив. Але от їй богу мені би насправді було б дуже цікаво дізнатися, а як же вона в цьому житті все ж прилаштувалася.

mmrk:

Короткие несколько часов, повисшие между полным забытьем и трезвым бодрствованием. Просыпаясь то от духоты, выскальзывала из плотных объятий одеяла, то вздрагивая, замерзнув, укутываясь обратно. Приглушенный привычный свет в комнате, рассеянный и теплый. Не шевеля губами, я нашептываю слова, и, оглохнув от идеальной тишины, слышу ответы в едва различимом шепоте у моего уха. Этот ленивый бесконечный диалог, без игры словами, искажения смысла формой, почти машинальных средств самозащиты. Во мне беззвучно играет одна и та же волшебная музыка, от которой по телу разливается покой, и если бы я только смогла разлепить уставшие губы и спеть эти слова вслух..точнее ничего нельзя выдумать. И губы, и руки, уставшие от поцелуев и касания людей, которые когда-либо были в наших мирах, почти не касаются друг друга. Спустя столько людей, лет и мыслей, самое нежное прикосновение- глаз к глазам, глубокое как проникновение в саму душу, пронзительное и уязвляющее, ведь даже когда физическая нагота давно стала банальностью, душевная остается чем-то тщательно оберегаемым. И вдруг- одно неловкое, бесконечно нежное движение соединило ладони, переплетенные длинными совершенными пальцами, движение осторожное, почти не способное разорвать тонкую ниточку сна, запутавшуюся в волосах, но я всё равно просыпаюсь и обломки хрупких чар со всей тяжестью падают на мои плечи.
Мой поверхностный сон, укутавший меня в сладкую ткань красивых бесцельных иллюзий, невозможный и прекрасный. Невозможный, а потому прекрасный. Или прекрасный, и потому невозможный.
Таким вошел декабрь, неспешный, спокойный и с почти безнадежным сладким привкусом осени.
Совсем скоро рождество.
Только в этом есть смысл.
( Because maybe you're gonna be the one who saves me ? )

ir_realna:

«…никак не могу привыкнуть.
Ведь я же знаю, какой тип женщин мне нравится,
я знаю, какие мне нравятся актрисы, какие модели...
Но влюбляюсь я все время не в таких.
А в каких я влюбляюсь? В каких же я влюбляюсь все время?..»
(с) Гришковец, Зеленые глаза, альбом «Секунда»

«Черт! Я же знаю, какого мужчину я хочу.
И почему мне все время везет на каких то не таких?!»

(с) моя знакомая, с разговоров в Главном

На днях я уличила себя, святую и практически божественную, в наличии Мужского Идеала. Оказывается, он по-хозяйски живет в моей картине мира, ходит со мной на свидания и ставит фильтры на входящий поток мужчин в мою жизнь. «А ну, брысь! - рявкнула я на него, когда он в очередной раз потянул ручонки к моему впечатлению о мужчине. - Ты мне, непредвзятой и принимающей мужчин такими, какие они есть, жить мешаешь!» Ну, он, как понимаете, даже ухом не повел…

Есть же мужчины ТЕ и НЕ ТЕ. Хуже всего, что мне как раз и попадаются ТЕ. Из колонки «Мужской Идеал» с совпадением параметров от 70 до 80 процентов, с ответом на большинство запросов «Хочу такого, такого и еще чуть-чуть такого». Это хорошо. Угу. На первом энтузиазме включаемся в отношения. Жду, сча страсть забьет ключом, восторг в жилах закипит, крышу снесет!!! Жду. День. Два. Месяц. В какой- то момент замечаю, что Идеал (да, да, он все еще остается идеальным!) меня совсем не возбуждает. А моменты страсти с ним вообще повод высчитать среднее количество цветов на обоях за его спиной…

Обидно. Грустно. Хожу, ничего не понимаю. Сама себя донимаю. Мол, дорогая, обрати внимание – ИДЕАЛ. Как ты и заказывала. Чего? Скучно ей. Не возбуждает? Буквально? Глаза открой! Это же ИДЕАЛ! Чего тебе еще в жизни надо-то? Не нравится? Конечно, тебе подай козла какого-нибудь. И ты тут же будешь летать на крыльях любви и счастья. Как с тобой жить, я не понимаю…

Что скажете? Никто с таким в жизни не сталкивался? А мораль жизни вот какова.

Есть идеалы, и есть суженые. Не те, кого мы хотим выбирать умом, а те, кого выбираем нутром. Но так как мышцы ума у нас накачаны лучше, чем интуитивные, мы продолжаем плодить идеалы. С идеалами скучно. И не возбудительно. Слишком уж они… идеальны. Подходящие. Похожи на нас самих. Где драйв? В разности. Оооо, он такой, такой, такой… Такой не такой! Да, мне с ним классно. Но он мне не подходит. Не такой.

Драйв в тех, с кем есть куда развиваться. По идеальной поверхности соскользнешь вниз. По скалистой – обдерешь руки, ноги, задницу, потянешь мышцы – но таки доберешься до чего то большего. В идеальном мужчине не за что зацепиться. Ну, кроме сами знаете чего. А в неидеальном - сплошные зацепки :)

Из наблюдений.

zbroy, posting in sensuality_art:

x_shad0w, posting in sensuality_art:

maxatma:

Результат одного з найцікавіших фейсбуківських квізів, "What poem are you?"

Dream Song #14 by John Berryman

Life, friends, is boring. We must not say so. After
all, the sky flashes, the great sea yearns, we
ourselves flash and yearn, and moreover my mother
told me as a boy (repeatingly) ‘Ever to confess
you’re bored means you have no

Inner Resources.’ I conclude now I have no inner
resources, because I am heavy bored. Peoples bore
me, literature bores me, especially great literature,
Henry bores me, with his plights & gripes as bad as
achilles,

who loves people and valiant art, which bores me. And
the tranquil hills, & gin, look like a drag and somehow a
dog has taken itself & its tail considerably away into
mountains or sea or sky, leaving behind:
me, wag.

jevgenia, posting in sensuality_art:

( ... )

mmrk:

Сегодня не стало человека, чьими словами были наполнены два последних года моей жизни.
Тонкий, изящный, слегка ироничный, витиеватый, бесконечно волшебный стиль его книг пробуждал и будет пробуждать внутри настоящие эмоции. Каждая его книга, или покоящаяся на моих полках, или же ждущая прикосновения в сумке, или начитываемая ровным прекрасным голосом, каждая сегодня стала бесценной для меня.
Пусть земля будет пухом, мой любимый гений.


( он писал.. )

kosmonaffftka:

Мінск.
Мінск для мяне складаецца з двох частак .. першае летнія ўражанне нішто не можа сапсаваць.
Гэта ўражанне аб гэтай ўсёй сітуацыі. То бок майго з'яўленне ў гэтай краіне і ў гэтым горадзе.
Нават панічна стаўленне да пачак беларускіх рублёў, нават совковыя ёлачныя ўпрыгажэнне ў універмагах і ўніверсамах, нават монуентальные совковые пабудовы ...я прымаю гэта як належнае .
Калі б , усё было інакш , не факт, што было б лепш. Тут не лепш і не горш, тут так як ёсць!
Шчыра дзякую Югасі і Миколі за гасціннасць!
Читали ми новенькій книгарні "Ў". Хоч людей прийшло небагато, але було приємно)було приєно,що
наші слова залишились в повітрі цього приміщення. Коли ми з хлопцями паили на сходах (Сашко Ушкалов, Ігор Зарудко) доцієї книгарні ломився якийсь бомж з бажанням здати пляшки. Виявилось, шо раніше тут був пункт прийому склотари
* 8 *

Аэраграфія маёй душы ў гэтым горадзе
Гэта звычайнае дэжа вю ...
Усё пачалося з запальніцы ў цягніку. калі я размаўляла па тэлефоне са сваёй сяброўкай і пры гэтым я "смикала" ў руках запальнічку на каторы былі напісаныя чые-то ініцыялы .
Сяброўка спытала мяне, ці фіялетавага колеру яна? яна была фіялетавага колеру.
Далей усё як па "протоптаной сьцежцы" . Вуліцы, праспекты, ... паркі.
Прыгадала як я намотвала кіламетры па гэтаму гораду .
Летам я варыла глінтвейн тут, гэта быў самы смачны глінтвейн каторы я варыла калі - небудзь .
І вось цяпер мяне частавалі глінтвейном.
Хуткі перакус ў Lido як і тады.
Кніга для дзяцей з беларускай паэзіяй, якую падарыла Уточке таямніча жанчына на у пад'ездзе , дзе ён паліў зранку, Дзе вядома ж я адшукала вершы ... вершы. Чые-то вершы ..
* 8 *

прабачце, добрыя мае, але не вытрымала гэтага яснага сонца ў першы день.
не вытрымала бездушна карміць качак. не люблю сваю слабасць ... Траецкае передместье з кучей ,кружащих над ракой чаек, якія быццам плачуць ... сонца сьвяціла занадта смела.
І гэта мяне расстогало "да нельга".